Токсична маскулінність — це ставлення або набір соціальних настанов, стереотипно пов’язаних із мужністю, які часто мають негативний вплив на чоловіків, жінок і суспільство загалом. Термін «токсична маскулінність» не має на увазі, що ідея маскулінності сама по собі погана. Замість цього він має на увазі, що певна поведінка та способи мислення, які часто асоціюються з «мужністю», від розумової та фізичної жорсткості до сексизму та гомофобії, мають негативний і часто небезпечний вплив на світ.
Деякі приклади токсичної маскулінності включають: 
Гомофобія. Токсична маскулінність вчить чоловіків, що гомосексуальність є відхиленням від традиційної маскулінності і що геї менш мужні, ніж інші чоловіки. Наприклад, подумайте про те, що такі терміни, як «гей» і «педик», використовувалися і досі використовуються як тотожні образи, що є абсолютно неадекватними по відношенню до здорового глузду.
Потреба в контролі. Токсична маскулінність спонукає чоловіків стверджувати свою владу та домінування. Можна часто помітити це у сімейних стосунках. У звіті «The Man Box» за 2017 рік було виявлено, що 34% чоловіків у США вважають, що за ними завжди має бути останнє слово у стосунках, а 46% вважають, що чоловіки заслуговують на те, щоб завжди знати, де знаходиться їхня дівчина чи дружина.
Проміскуїтет. Токсична маскулінність виправдовує чоловіків за те, що вони мають кілька сексуальних партнерів, водночас висловлюючи огиду до жінок, які роблять те саме.
Відмова допомагати в домашніх справах. Токсична маскулінність відкидає ролі, які традиційно вважаються «жіночою роботою». Токсично маскулінні чоловіки часто відмовляються брати участь у цих домашніх обов’язках. Дослідження The Man Box показало, що 22% американських чоловіків вважають, що їм не потрібно займатися домашніми справами, 44% вважають,що вони повинні бути єдиним джерелом доходу сімʼї, а 28% вважають, що хлопчиків не слід вчити таких речей, як приготування їжі, прибирання, та догляд за дітьми.
Прийняття ризику. Йти на ризик і придушувати страх – ще одна риса токсичної маскулінності. У результаті чоловіки частіше зловживають наркотиками, небезпечно керують автомобілем, грають в азартні ігри та вдаються до насильства по відношенню до інших.
Сексуальна агресія по відношенню до жінок. Чоловіки, на яких вплинула токсична маскулінність, частіше вірять, що вони мають необмежене право на володіння жіночими тілами, що призводить до сексуалізованих коментарів у соц.мережах, виправданням домагань до жінок, а також більшої ймовірності віри міфам про зґвалтування, в тому числі віктимблеймінгу.
Беземоційність. Зовнішня ідея токсичної маскулінності полягає в тому, що прояв емоцій та почуттів - слабкий та «жіночний». Суспільством зачасту очікується, що чоловіки будуть розумово та фізично витривалими та стриманими. Статистичні дані та дослідження показують, що чоловіки набагато рідше звертаються до фахівців із психічного здоровʼя (наприклад до психотерапевтів), незважаючи на те, що ймовірність самогубства у чоловіків в 1,8 разів вища, ніж у жінок.
Насильство. Токсична маскулінність спонукає чоловіків використовувати агресію та насильство, щоб утвердити своє домінування та «мужність». Доповідь «The Man Box» показала, що 23% чоловіків у США вважають, що за потреби чоловіки повинні застосовувати насильство, щоб отримати повагу оточуючих. Щороку в жовтні, під час місяця поінформованості про домашнє насильство, Центр політики щодо насильства публікує своє дослідження «Коли чоловіки вбивають жінок».
Аналізуючи вбивства жінок, скоєні чоловіками, дослідження 2020 року показало, що:• 1604 з 1801 жінки-жертви вбивства (89%) були вбиті чоловіком, якого вони знали• У 2022 вбивствах були задіяні одна жінка та один чоловік• 60% жертв, які знали свого вбивцю, були інтимними або колишніми партнерами• 61% жертв були вбиті зі зброї• Найчастіше жінок вбивали під час сварки
На жаль, у стосунках, закладах освіти, на робочому місці та в суспільстві вцілому можуть зустрічатись прояви токсичної маскулінності по відношенню до чоловіків. Ось декілька найбільш розповсюджених прикладів:1. Коли хлопець або чоловік не поводяться «традиційно по-чоловічому» з точки зору стереотипів та проявляють увагу до своєї зовнішності, роблять манікюр, доглядають за обличчям та волоссям тощо та оточення починає глузувати з них, апелюючи виразами накшталт «ти як жінка», «чоловіки так не роблять».2. Вирази «чоловіки не плачуть» або «потерпи, що ти як дівка розпустив соплі», що застосовують до дітей або дорослих осіб у моменти, коли вони потребують підтримки, допомоги та розуміння.3. Коли чоловік називає жінок «повіями» (проявляє слатшеймінг) за те, що вони займаються сексом, не знаходячись у постійних, моногамних стосунках, в той час, як самі чоловіки всіма можливими способами стараються виправдати таку ж саму свою власну поведінку.4. Коли чоловік забороняє своїй партнерці одягати певні речі, проводити час із певними особами, контролює її режим дня тощо, бо це є проявом його «головної» ролі у стосунках або домінування, яке приписане патріархатом.5. Коли чоловік боїться бути емоційно вразливим та відкритим перед партнеркою, проявити справжні почуття або вести щирі розмови через страх здатися «слабким», «неправильним» або «не достатньо мужнім» .6. Коли чоловік, який відчуває дистрес через стан власного психічного здоровʼя не хоче відвідувати психотерапевта або психіатра, тому що «це прояв слабкості» або він «повинен пройти через це самостійно, бо я мужик».7. Коли чоловік ігнорує виконання побутових справ у домі, виправдовуючи це хибним уявленням про «жіночі» та «чоловічі» обовʼязки в питаннях батьківства та ведення побуту.
Важливо памʼятати, що немає жодного закону, жодного нормативно-правового акту, який пояснював би гендерний розподіл обовʼязків в питаннях побуту, батьківства, утримання сімейного бюджету тощо. Все, що вам відомо на сьогоднішній день про «чоловічі» або «жіночі» справи - це все патріархальні викривлення, гендерні стереотипи та сексистські упередження, які століттями вкладались у свідомість людей без адекватного підґрунтя. Чоловік та жінка мають однакові можливості виконання та реалізації будь-яких дій, повʼязаних із собою, побутом, прибиранням, приготуванням їжі, доглядом за дітьми тощо.Неможливість виконувати ці дії не має інакшої назви, ніж побутова інвалідність. Так само, як і вияв власної індивідуальності, що може проявлятись в увазі до зовнішнього вигляду, не має нічого спільного ні з сексуальною орієнтацією, ні з гендерною ідентичністю - це лише частина вашої особистості, яка має право на життя без будь-якого стороннього контексту.Здорові стосунки та запорука здорової особистості повинні бути звільнені від правил токсичної маскулінності чи фемінності, які приносять більше шкоди, ніж користі.
Автор статі: Антоніна МолотокасДокторка філософії в галузі психології, експертка з сексуальної освіти, консультант із сексуальної освіти, фахівець з психології сексуальності